Після довготривалої зими приходить чи не найкраща пора року – весна, яка своєю ніжністю та теплотою оживляє все навколо, все те, що створене Богом. Про це виразно свідчить нам Святе Письмо, згідно якого символічно представляється діло Творця як послідовність шести днів Божої «праці», яка завершується «відпочинком» сьомого дня (див. Бут. 1,1 – 2,4).

Та, на жаль, спалюванням трави показуємо негативне ставлення як до природи, так і до людей довкола нас. Це пов’язано з весняними підпалами, які так часто можна побачити сьогодні. Як державні органи управління та влади, так і Церква звертається до свідомості людей, щоб уникнути негативних наслідків.

Проблема весняних підпалів – це велика екологічна проблема. Адже багато шкоди наноситься навколишньому середовищу. Коли вигорає трава, то знищується мікрофлора ґрунту, а також вся живність, що там знаходилася. За нормальних умов, коли сухі рослини перегнивають, речовини необхідні для розвитку рослин повертаються в ґрунт. При згорянні ж утворюється попіл. Не зважаючи на загальноприйняту думку, він є далеко не найкращим добривом. Більше того, щорічне спалювання сухої рослинності спричиняє виснаження ґрунту та, відповідно, зменшення врожайності. На відновлення потрібен час, якраз найцінніший весняний час, коли рослини набирають силу. Крім того, вогонь з трави може перекинутися на торф’яні поклади та ліси. Лісова пожежа – величезна екологічна втрата. Оскільки не тільки згоряє дерево, що дає нам кисень, а й звірі, які там проживають.

Особливо слід звернути нашу увагу на шкоду, яка спричиняється ближньому. Під час паління трави у повітря наповнюють різноманітні шкідливі хімічні сполуки, які мають властивість знижувати імунітет людини, викликати захворювання дихальних шляхів та алергію, сприяти розвитку онкології та можуть посилити негативний перебіг хронічних захворювань. Також ці підпали спричиняють сильну димову завісу, яка призводить до обмеженої видимості для водіїв на автошляхах.